11 listopada — Narodowe Święto Niepodległości Polski. Witamy!

Польський щоденник: «Подорожі європейською Україною»…

 

Початок «падіння у гріх» ієромонаха Єлизара можливо віднести до часу коли він відкрито виступив на захист римо-католицького некрополя в Умані. Як так – православний монах і виступив на захист римо – католицького спадку ? Відповідна стаття із фото православного ієромонаха на фоні польських надгробків була надрукована і у газеті поляків України «Dziennik Kijowski». Залишалося тільки «чекати на горіхи» від керівництва. Але Єлизар чітко зрозумів, що у Господа немає патріархатів – цинізм, який відбувався на територіях колишнього СРСР відносно польських пам’ятників історії, культури навіть сьогодні може вразити будь-кого.

Чого гріха приховувати – все розпочиналося з римо-католицької каплиці, яку у часи Російської імперії, після двох польських повстань, замінили просто на православний храм. Так воно і вийшло – православний храм Успіння Божої Матері (foto1), початку XX ст., побудований на польському кладовищі.

З картинною галереєю (foto2), що колись була центральним костьолом Уманщини – справа складніше. Навколо костьолу старовинне кладовище, яке пам’ятає ще часи Коліївщини і тягнеться територією хлібозаводу, майже впритул до середньої школи № 7.   Тут поховані численні жертви коліїв – ксьондз Костецький, хорунжий Марковський та представники багатьох інших шляхетних родів. Сьогодні, при вході до Уманського краєзнавчого музею, можливо побачити декілька фрагментів мармурових пам’ятників із зображенням шляхетних гербів знайдених біля старого Римо — католицького храму. Скільки себе пам’ятаю, навколо костьолу постійно вивертали з могил численні кістки. Цинічне грабування і  мародерство уманського костелу та польського цвинтаря продовжується вже понад 100 років – з 1918 року. Місцеві старожили розповідали про місце знайдення могили дружини і дітей уманського полковника Івана Гонти, вбивство яких красномовно змальовує Тарас Шевченко у поемі «Гайдамаки». Як стало відомо пізніше – діти Івана Гонти залишилися усі живими, але прийшлося змінити прізвище. Нащадки Івана Гонти, використовуючи інше прізвище, і сьогодні мешкають на історичній Уманщині.

Інше питання – масове поховання жертв – розстріляних людей польської національності на самому початку Другої Світової війни, які, так і не були досі знайдені. Згідно твердження старожилів два вагона поляків (у польському одязі) було доставлено по залізничній колії в Умань напередодні війни і вони загадково зникли ?  За думкою колишнього полковника КДБ, який давно від’їхав за кордон,  їх масове поховання знаходиться на околицях Білогрудівського лісу (свідчення середини 90х років), по іншим свідченням – можуть бути закопаними у підземеллі під костьолом у самому центрі міста !?

Задовго до розколу у церкві, відчуваючи щось не ладне – ієромонах відмовляється від церковної кар’єри і йде у мир. З самого початку і сьогодні він віддає перевагу буддизму, каже, що там все справедливіше і чистіше,  працює звичайним охоронником у супермаркеті. Перед стрімким динамічним, просто шаленим розвитком і наступом східної цивілізації у образі Китаю, так званого «жовтого капіталу», — це виглядає, як відверте пророцтво.

Нижче надаю звернення Римо – католицької громади Умані. Особисто мені соромно, що так все відбувається – чому одні релігійні конфесії отримують явні преференції, а інші… Біля костелу похований  — хорунжий Марковський, гербу Шеліга та його кревні. Він загинув у 1768 році під час оборони Умані від гайдамаків. Мені особисто довелося бачити його надгробну бронзову таблицю, поруч було дуже багате поховання у склепі – невідомого польського князя.

«И вот комиссар решил сдаться Гонте без всякого сопротивления, что де расположит Гонту в его пользу. Но магнаты, ксендзы и студенты иначе отнеслись к миролюбивым заявлениям Гонты. Они стали у стен города и еще усерднее продолжали вооружаться. Чтобы показать Гонте, что без бою город не сдастся, и что для защиты его потребуют все средства, на сколько это будет возможно, осажденные в городе стали стрелять в неприятеля. Затем все разошлись. Евреи же стеклись в синагогу и стали умолять Всевышнего сжалиться над ними, ради невинных и безгрешных детей. Комиссар же сел на лошадь и, обнажив саблю, стал разгонять собравшихся у ворот города евреев и магнатов. «Не стреляйте, сказал он, ибо я заключил с ними перемирие». Узнав это, буяны еще ближе придвинулись к городу. Пан Марковский, видя это, с криком набросился на комиссара, желавшего открыть неприятелю ворота… Ибо стоило только пану Марковскому захотеть, и ни одной разбойничьей ноги не осталось бы (?). Ты хочешь, говорил он комиссару, чтобы весь мир плакал и проклинал тебя. Убедившись, что слова его не подействовали на комиссара, пан Марковский прибежал к городским воротам с тем, чтобы стрелять в буянов. Но сюда поспешил комиссар и, желая лишить пушку возможности стрелять, заклепал ее. Тогда разъяренная толпа со страшным шумом ворвалась в город. Началась ужасная резня.». (Читано в Историко-филологическом Обществе при Нежинском институте).

 

ЗВЕРНЕННЯ

(збережено орфографію оригіналу)

Наша громада Римо-Католицької парафії Успіння Пресвятої  Діви Марії у м.Умань хоче привернути Вашу увагу до своїх проблем. Мова йтиме про встановлення історичної справедливості щодо використання приміщення католицького костелу.

Конституція та Закон про свободу совісті гарантують свободу віросповідання. Державна влада намагається поважати релігійну свободу. Проте місцеві посадовці  залишають невирішеними проблеми реституції (повернення майна законним власникам).

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в м. Умань є пам’яткою архітектури національного значення, перебуває на балансі Міністерства культури та знаходиться на балансі міської ради.

Цінуючи та поважаючи культурну спадщину України, її роль для теперішнього і майбутнього покоління нашої держави, ми прагнемо не зашкодити, а лише зберегти національну спадщину України.

Адже, історично відомо, що у 1780 — 1826р. даний костел Успіння Пресвятої Богородиці був побудований за фундацією Станіслава Фелікса (Щенсного) Потоцького для віруючих Римо-Католицького обряду.  Консекрацію на вшанування Успіння Пресвятої Богородиці звершив 15.08.1826р. єпископ  Луцько-Житомирський Каспар Цецішевський.  В 1935р. священика арештували, костел закрили, а будівлю використовували в різних цілях. З 1974р. в приміщені розміщено картинну галерею – художнє відділення Уманського краєзнавчого музею.

Розпочинаючи з 1990р. Римо-Католицька Церква в Україні неодноразово зверталася до багатьох інстанцій з проханням повернути будівлю власнику — громаді Римсько-Католицької парафії Успіння Пресвятої  Діви Марії у м.Умань . Листи-звернення постійно надсилалися до Верховної Ради України, Президенту України, уповноваженому Ради в справах релігій, до Ради у справах релігій при кабінеті Міністрів України, у Міністерство освіти, Черкаську ОДА, Фонд Державного майна, Уманську міську Раду народних депутатів, прокуратуру Черкаської області.

Останій лист-відповідь від 15.02.2017р. за №21/02-2 на наше звернення отриманий від Уманської міської Ради, в якому повідомляється, що дана споруда( тобто костел) належить до державної власності та перебуває в управлінні органу державної влади. Тобто, органи місцевого самоврядування даного питання самостійно вирішити не можуть.

На сьогоднішній день картинна галерея знаходиться в приміщені костелу. Тому, ми просимо перенести картинну галерею в інше вільне приміщення Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань» (такі приміщення є в наявності) та сприяти поверненню  костелу громаді  Римо-Католицької парафії Успіння Пресвятої  Діви Марії у м.Умань. Крім того, храм сьогодні перетворили на шоу-приміщення, де проводять імітацію одруження (що не є шлюбом), закриваючи вівтар зоною декорацій.

Мотивацією нашого прохання є:

по-перше, віруючі католики м. Умань, мають право на захист своїх конституційних гарантій та дотримання  органами місцевої влади Закону про свободу совісті, які гарантують свободу віросповідання та забезпечення своїх громадян повноцінним духовним збагаченням. У нашому місті римо-католики дискриміновані у цьому праві,  так як не мають вільного доступу до приміщення костелу;

по-друге, туристи – католики, які  відвідують місто, не мають можливості відповідно до духовних потреб вільно брати участь в богослужінні;

по-третє, експозиції, які виставляються у оглядових залах, перешкоджають проведенню  богослужінь та принижують гідність віруючої людини відволікаючи від святої літургії.

Адже, одним із важливих питань, які обговорюються на високих міжнародних рівнях урядами багатьох європейських країн  з українською владою є питання релігійної свободи в загальному контексті сприяння правам людини та висловлення занепокоєння щодо проявів антисемітизму.

Шановний Громадянине, не байдужий до збереження польської культури і традицій, сердечно просимо не залишити без уваги наше прохання, посприяти у поверненні храму його правдивим власникам- громаді віруючих римо-католицької церкви м. Умань.

З повагою громада Римо-Католицької парафії Успіння Пресвятої  Діви Марії у м. Умань.

Вадим Перегуда, SDPnU

Поделиться новостью в социальных сетях:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *