11 listopada — Narodowe Święto Niepodległości Polski. Witamy!

Парламентські слухання, присвячені фізичній безпеці журналістів в Україні

Довгоочікувані парламентські слухання, присвячені фізичній безпеці журналістів в Україні, відбулися 6 листопада 2019 року. Зібрали вони понад шістсот учасників, більшість – представники медіа-спільноти. Ті журналісти, які побували на попередніх парламентських слуханнях 2009 року, зійшлися на думці, що цьогорічні – масштабніші, відчувається єдність та солідарність колег, а ще – значно емоційніші.Нижче відео: виступ на слуханні голови національної спілки журналістів України. 

Адже за 10 років ситуація з безпекою журналістів в країні змінилася просто кардинально – від поодиноких утисків колись до системних, жорстоких нападів нині, коли в Україні кожен 5-ий день б’ють журналіста.

Чи принесуть ці парламентські слухання вагомі зміни та чи запрацюють закони, спрямовані на захист журналістів, а винні у вбивствах і нападах на працівників ЗМІ таки отримають належні покарання – своїми думками й очікуваннями діляться активісти Національної спілки журналістів України:

Алла Малієнко, відповідальний секретар Київської ОО НСЖУ:

— Я брала учать у попередніх парламентських слуханнях, що проходили 2009 року. Пригадую, що тоді усе проходило на високому рівні, за підсумками слухань було сформовано чимало законотворчих актів, що впливали на роботу журналістів, підвищуючи їхній соціальний захист, приміром, при нарахуванні пенсій тощо. Після слухань 2009 року ми виходили із зали засідань  Верховної Ради окрилені, натхненні, відчували, що потрібні державі… За десять років усе змінилося,і то в не кращий бік. Журналісти нині потребують захисту, і вже не так соціального, як фізичного. Неприємно, коли з боку високопосадовців та політиків все частіше лунають меседжі, що журналісти зараз не потрібні. Це формує специфічну, негативну думку в суспільстві до представників нашої професії… Дедалі частіше й частіше доводиться чути про чергові напади на журналістів у різних регіонах. Жахає, те що трапилося з нашим колегою, багаторічним секретарем НСЖУ Олександром Бухтатим, на якого напали, побили, а експертиза вивила в крові ще й сильнодіючі речовини, які призвели до смерті… Відбуваються дуже страшні речі. Тому на ці парламентські слухання покладаю особливо великі сподівання, адже ситуація зі свободою слова, роботою журналістів вимагає негайного втручання з боку керівників держави – без їхньої політичної волі зупинити таке свавілля не вдасться.

Костянтин Григоренко, секретар НСЖУ,директор ТОВ «Обрії 1919» (Харківська обл.):

— На парламентських слуханнях 2009 року мав нагоду виступати з трибуни. Тоді порушив питання й проблеми регіональної преси в Україні. Зокрема, мова йшла про тиск із боку чиновників на редакційну політику видань, редакторів районних газет тощо. Наводив конкретні приклади, тож, на мій погляд, у мене був предметний виступ. А почав його з того, що не відчуваю солідарності з боку колег, адже в залі була лише одна камера — тодішнього «УТ-1».Відчув, що зал мене підтримав, адже так і справді не можна – де ж були наші центральні телеканали? Ми говоримо про проблеми журналістики загалом в Україні, а в залі лише одна камера. Сьогодні думаю, що виступи з трибуни Верховної Ради дадуть певні меседжі для нинішньої влади. Поки що як і влада скептично ставиться до ЗМІ, так і журналісти налаштовані до нової влади. Думаю, це буде початок важливого діалогу з представниками виконавчої та законодавчої влади, який давно на часі. Сподіваюся,  нас таки почують.

Галина Добровольська, активіст НСЖУ з Корсуня-Шевченківського Черкаської області, керівниця КП «ТРО «На хвилі Корсуня»:

— Це перші парламентські слухання, в яких беру участь. Покладаю на зібрання неабиякі сподівання. Зокрема, для мене, як для активної учасниці Черкаської та Корсунь-Шевченківської журналістської спільноти дуже хвилює та болить розвиток справи щодо нашого колеги Василя Сергієнка, якого було жорстоко вбито 2014 року. Його викрали з власного двору, а наступного дня тіло було знайдено за 15 кілометрів від міста, в наручниках, зі слідами побиття й жорстоких катувань. Минуло вже стільки часу, а причетних до цього жорстокого злочину так і не було покарано. Суди тривають роками, але журналісти, які переживають тяжку втрату свого колеги, хвилюються за власну безпеку, так і не бачать суттєвого прогресу в цій справі. Така несправедливість і безкарність вражає і дуже непокоїть, адже породжує нове зло, за яке так само немає покарання. Я маю на увазі вбивство ще одного черкаського колеги Вадима Комарова, який після жорстокого нападу пролежав у комі кілька тижнів і так, не прийшовши до тями, помер… Сьогодні на слухання приїхала із портретом Василя Сергієнка, адже хочу, щоб усі ще раз звернули увагу на того, хто лишився незахищеним, а його нападники непокараними. Так само підготували звернення від корсунських журналістів, щоб нас нарешті, хоч тут – на найвищому майданчику –почули.

Дмитро Тарасюк, голова Рівненської ОО НСЖУ:

— Відверто скажу, жодних сподівань щодо цих парламентських слухань не плекаю. Як і на попередніх слуханнях 2009 року, так і на тих, що відбулися 2019 року, було озвучено багато важливих речей, що турбують журналістську спільноту та українське суспільство загалом. Але мене здивувала позиція генерального прокурора і відомства, яке він очолює. Чму не прийшли? Невже не було кому? Якщо не сам, то міг прислати заступника, там же їх вистачає. То така зацікавленість… Шкода, що не було можливості, але я хотів поставити питання щодо загадкової смерті Олександра Бухтатого. Коли правоохоронці офіційно повідомляють, що в крові було знайдено клозапін та алкоголь… Я Олександра дуже добре знав і він точно ніколи не вживав наркотики. У нас все можливе, тож йому ту гидоту могли підлити чи підсипати десь. Але з усього озвученого правоохоронцями, може скластися враження, що він сам вживав ті речовини… Немає що сказати. На щастя, Рівненщина не підпадає в той перелік областей, де з журналістами робляться такі безчинства. В нас порівняно спокійно. Але те, що робиться в центральних областях, на сході чи півдні України мене, як голову спілки з 2006 року, просто шокує. Хотілося б, звісно, кардинальних заходів, аби такі злочини припнилися. Але вже зі своєї практики, усього, що відбувалося раніше і відбувається нині в державі, надії на краще немає. Журналісти як були під прицілом, так лишаються…

Олександр Бриж, секретар НСЖУ:

— Брав участь і в перших парламентських слуханнях 2009 року, тоді все минуло більш спокійно, менше емоцій. Але й часи тоді були зовсім інші – про напади на журналістів мова практично не йшла. Нині ж усе врази гірше. Якщо Верховна Рада, Кабмін, Офіс Президента, правоохоронні органи не ухвалять рішень щодо захисту журналістів, це буде серйозний удар по свободі слова та журналістській спільноті у цілому. Ситуація настільки загострилася, що журналістів б’ють, вбивають, не дають працювати і ніхто не несе за це відповідальності. Натомість, якщо з’являться випадки справедливих покарань, усе може змінитися.

Валерій Долина, голова Херсонської ОО НСЖУ:

— Це вперше я брав участь у парламентських слуханнях. Найбільше на мене справив враження виступ нашого голови Сергія Томіленка – потужний, актуальний, порушено надважливі питання. Спілка проробила величезну роботу – дуже солідно. Чи принесуть ці слухання результат? Думаю, так – не такий потужний, як би хотілося, але зрушення мають бути, надто з боку силових структур. Щоправда, неприємно вразило, що не було представників прокуратури – раз не прийшли, то, очевидно, не надто переймаються безпекою журналістів. Також відзначу, що після цих слухань з’явилася ідея провести щось подібне і в нас на Херсонщин, на рівні облдержадміністрації тощо. Адже наш регіон за кількістю атак на журналістів, на жаль, один із лідерів.

Олеся Медведева, блогер Страна.ua:  

СЛУЖБА ІНФОРМАЦII НСЖУ                                                                                                                                                                          SDPnU

 

 

Поделиться новостью в социальных сетях:

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *