1 września —  Dzień Wiedzy, День знань, początek Nowego Roku Szkolnego. Witamy!

Українське Міністерство польських справ: нові — старі документи…

 У Краєзнавчому музеї Вишгородського історико-культурного заповідника, завідувач Василь Михальчук, з 26 листопада до 26 грудня відкрилася і триває унікальна виставка архівних документів, що присвячена діяльності українського міністерства з польських справ (1917 — 1918 рр.).

Міністерство (Секретарство) УНР з польських справ було утворено у складі Генерального Секретаріату відповідно до Тимчасової інструкції Генеральному Секретаріатові Тимчасового Уряду на Україні для збереження та розвитку самобутності польської національної меншини в Україні. На виставці представлені документи, якими регулювалася діяльність цього міністерства. Історичні документи, які можливо побачити у ВИШГОРОДСЬКОМУ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОМУ ЗАПОВІДНИКУ любязно надані ДЕРЖАВНОЮ АРХІВНОЮ СЛУЖБОЮ УКРАЇНИ, ЦЕНТРАЛЬНИМ ДЕРЖАВНИМ АРХІВОМ ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ, за участтю УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ, НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ ТА РЕЛІГІЙ КОДА, ВГМО”ВСЕУКРАЇНСЬКА АСАМБЛЕЯ МОЛОДІ” виставляються вперше.

З документа “Про ухвалення Закону про Національно-Персональну Автономію” (з протоколу засідання Української Центральної Ради від 9 січня 1918 року.). дізнаємось про історичні події та політичні уподобаня тих часів: “Кожна з населюючих Україну націй має право в межах УНР на Національно-Персональну Автономію, собто право на самостійне устроєння свого національного життя, що здійснюється через органи Національного Союзу, влада якого шириться на всіх його членів, незалежно від місця їх населення в межах УНР…” — підпис, Голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський. На початок 1918 року Національно — Персональну автономію отримали три нації, які більше всього були представлені в УНР за чисельним складом: польська, єврейська, великоросійська. Саме тому на першій банкноті в українській державній історії, номіналом у 100 карбованців, розміщено надписи трьома мовами: польською, російською та єврейською (ідиш). Для усіх інших: білорусів, чехів, болгар, німців, молдаван пропанувалося зібрати 10 000 підписів громадян УНР з метою подання питання на розгляд до Генерального Суду. Зазначалося, що “Національні Союзи УНР мають право єднатися з існуючими в межах Російської Федертивної Республіки Національними Союзами відповідних націй”. Інший цікавий документ “Проект Закона про асигнування допомоги Товариству “Шкільна Мацерж Польська в Києві” на утримання двох гімназій” від 7 грудня 1917 р. надає розмір внутрішнього фінансування на підтримку польських національних проектів на території УНР: “од 1 липня 1917 р. до 1 липня 1918 р., з державних коштів 128 885 карбованців (приблизно біля 2 млн. гривен на сучасний час), виплачувати одноразово 64 445 карбованців (приблизно біля 1 млн. гривень на один місяць на сучасний час), а од 1 січня 1918 р. до 30 червня 1918 р. включно 10 740 карбованців щомісячно (приблизно 150 тисяч гривень на сучасний час щомісячно).  Підписав цей документ Генеральний Секретар Польських Справ. Щоб зрозуміти кількість віділених коштів та порівняти витрати звичайних людей з сучасними реаліями пропануємо ознайомитись з короткою довідкою, що і скільки коштувало в Україні у 1917 — 1918 рр.

Вже 1 січня 1918 р. (19 грудня 1917 р.) Українська Центральна Рада ухвалила тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів УНР, згідно з яким «кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів».

Найдешевшим продуктом була сіль, 1 фунт (0,4 кг) якої коштував 7 шагів, 1 фунт хліба продавався за 21 шагів. М’ясо значно дорожче: 1 ф. яловичини — 1 крб. 35 ш., свинини — 1 крб. 65 ш., курка (тушка) продавалася по 6 крб. Фунт вершкового масла йшов по 4 крб., сир по 1 крб, сметана — 1 крб, 20 ш., манна крупа — 80 ш, рис — 1 крб. 80 ш. Овочі: пуд картоплі можна було купити за 7 крб. 20 ш., тобто 1 кг коштував 45 ш., а от головка капусти продавалася по 1 крб. 20 ш. Документи також дозволяють орієнтуватися у тогочасних цінах на одяг. Зимове пальто коштувало 450 крб, чоловічий костюм коштував 300 крб, черевики — 80 крб, сорочка — 8 крб., капелюх — 24 крб., одна пара нижньої білизни — 12 крб. Маловідомі нам речі, як от нові підметки для взуття продавалися по 12 крб., змінний комірець до сорочки — 2 крб. 10 ш.

Витрати на забезпечення «життєдіяльності» були доволі значними: для обігрівання приміщень користувалися головно дровами, за 1 кубічну сажень дрів просили 360 крб., майже стільки, як за зимове пальто. А ше ж треба було розпиляти і порубати ці дрова, що обходилося додатково ще у 40 крб. Одна кубічна сажень = 27 куб. аршинам = 343 куб. футам = 9,7127 м. куб., тобто, майже 10 м. куб. А от сірники (річ незамінна) продавались по 70 ш. за 10 пачок. Вартість 10 свічок складала 2 крб. 30 ш. Горілка продавалася, залежно від сортності, за ціною починаючи від 25 коп. за літр.

Так, середня місячна платня службовця з преміальними в кінці 1917 року становила 194 крб. (без врахування офіційної «надбавки», що у наш час називається доплата за особливі умови роботи тощо). На найм квартири витрачалося в середньому 45 крб, плата прислузі становила 30 крб., навчання дітей в місяць обходилося в середньому 50 крб. Ще треба було заплатити 45 крб. за освітлення і опалення (якщо воно було централізованим). На одну голу зарплату, ще 100 років назад, можливо було купити, наприклад: пол тони картопли або приблизно 60 кг. м’яса, не меньше 388 літрів горілки та понад 200 пачок найкращих цігарок. Ціна на тютюнові вироби залежали від якості товару — це міг бути і 3-й сорт і найвищий ґатунок. Товар продавався як поштучно, так і в упаковці від 10 до 20 шт. Відповідно, ціна 10 папірос найнижчого ґатунку дорівнювала 3 копійкам, а найдорожчі (по 20 шт.) досягали ціни 1 крб.  На виставці представлені інші унікальні документи, такі як: Розклад занять в польській жіночій гімназії імені Ю.Словацького в Житомирі, 1918 р., Інформація про викладачів польської гімназії в Бердичеві, 1918 р., Звіт діяльності товарища генерального секретаря по польських справах, Навчальна програма для першого та восьмого класів польської школи Товариства “Macierz Polska” у Києві, 1918 р., документ про затвердження Мечислава Міцкевича на посаді товарища секретаря з національних справ (з протоколу засідання Генерального секретаріату 3 вересня 1917 р.) та інше.

Вадим Перегуда, sdpnu.com.ua

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *